суббота, 11 февраля 2012 г.

Про поїздку до Львова.



Поїздка до міста лева. Львів у серпні.

 От дійсно-чому існує думка,що Львів має сподобатись з першого погляду? Особисто мене
 Львів не вразив ні з першого,ні з другого погляду. Да,старовинне місто з неймовірною
історією. Да,архітектура споруд змушує знімати шляпу перед їх творцями. Да,неповторна і притаманна тільки цьому місту атмосфера. Але щось заважає,щось не дає на всі легені
вдихнути повітря свободи... Перше,що кидається в очі,коли вїзджаєш в місто,то це майже
повна відсутність будь-яких вказівників. Додайте до цього, м»яко кажучи, деяку заплутаннісь львівських вуличок і в сумі отримуємо цілу годину блукання в пошуках потрібної адреси.
 Дорожнє покриття просто жахливе. Що центр,що прилеглі дороги потребують повної заміни.
 До речі, Городоцьку тоді якраз повністю перерили і люди ходили гуськом попід стінами в
клубах пилу. Зараз напишу свої враження і наголошую,що це суто мій особистий погляд.
Спочатку негативні. Дуже неприємно вразила велика кількість усіляких попрошайок,немитих людей,а також відсутність цивілізованого підходу до сміттєвих баків. Я розумію,що мало пристосованих ділянок,але,чесне слово,всю прогулянку нас супроводжував “аромат»,допоки
 ми не купили щойно змеленої кавусі і врятували свої носи. Ми так толком і не огледіли
 будівлі. Звичайно,колишні майстри один перед другим хотіли похизуватись і кожен
 вибудовував архітектурний шедевр краще іншого,але не подумали вони про малу площу
обзору і велику скупченість своїх творінь. З усіх соборів я безпомилково зможу назвати 2-3,
а всі інші у мене в голові так переплутались,що потім шукала в Інтернеті правильну назву,
щоб поставити коментар під фотографією. І в тому ж таки Інтернеті хоч толком розгледіла
все. Російську мову чула більше,ніж українську. Ні,це не негатив,а просто так-думки вголос. Пішохідний Львів у зрівнянні з автомобільним троги виграє-є багато стовпчиків-вказівників,
а от маршрутних карт по місту дуже мало. Ввечері втомились,дико захотіли попоїсти і почали шукати нормальний магазин,але в центрі такого не знайшли. Якісь малюсенькі крамнички,
де три людини-вже повний зал. Господиня квартири говорила,що супермаркети є,але десь
там. Туди не потрапили - прийшлось купувати втридорога,де знайшли. Тепер позитив.
Люди мені сподобались - дуже привітні і усміхнені,спитаєш дорогу-самі згідні показати
де то є. Ціни на сувенірну продукцію вразила-магніти,вишиванки,малюнки набагато дешевше,
ніж де-інде . З львівських пам»яток дуже сподобались костел  св. Ельжбети (всередині
така краса!!!) , будинок вчених (вразив сильно і надовго),собор св..Юра . Дуже цікаво на
 площі Ринок. Там все хочеться обдивитись - і будинки, і Ратушу,і статуї. Добре присісти,поспостерігати за людьми. Або закрити очі і про щось хороше думати. Дуже
гарний вечірній Львів. Особливо виглядає в сутінках Оперний театр. Чудові старовинні вулички,столики кав»ярень під відкритим небом. Можливість окунутись в неповторний і
казковий світ. Але,нажаль,цей світ закінчується,як тільки звернути у вулички,які не в центрі.
 Я була в шоці. Мало того,що ті балкони,прибудови норовлять впасти кожну хвилину,то
 дивує повна байдужість мешканців щодо свого житла. Дуже брудно,обдерто,негарно і нема
того затишку,притаманне таким дворикам. Але все одно,не дивлячись ні на що,варто самому
 з"їздити в це історичне місто і на власні очі все побачити і залишити у пам"яті свої
враження і відчуття від побаченного.     


                                                       
 От дійсно-

Комментариев нет:

Отправить комментарий