Замки Львівщини.

                                                                З  О  Л  О  Ч  І  В .

 Головне-не пропустити поворот на Золочів, Підгірці. До Золочева веде не дорога,а якась
 ґрунтовка. Незнаю ,про що думають місцеві органи влади,адже цією «трасою» добирається
багато туристичних груп і враження від неймовірної тряски дуже негативні. Але лишимо це
питання на їх совісті. В Золочеві нема жодного вказівника і нам прийшлось знову
підтверджувати приказку,що язик до Києва доведе,тобто до замку. Приїхали ми майже в 10 і ще
пару хвилин чекали відкриття воріт,тим часом мали можливість роздивитись все навколо. Чесно кажучи,мене не вразили ні брама,ні мур,ні будови. Сам замок виявився звичайним палацем без усіляких архітектурних витребеньок. Трохи краще в цьому плані виглядає Китайський палац і
всередині є на що подивитись. При виході з замку діти зробили на згадку медальйони і все,
можна їхати далі.

П  І  Д  Г  І  Р  Ц  І.

Підгірці - ось що мене вразило. Самого села я майже не замітила,бо всю увагу і всі думки одразу заповнило те,що я побачила. При самій дорозі (кому в голову прийшло саме тут її провести?) повстає горда і велична споруда-костел. Я стояла перед нею і якісь неймовірні
 почуття вирували в мені-подив,заздрість,жалість. Дивувалась майстрам,які збудували цю красу. Заздрила людям,які бачили споруду в первозданному вигляді. І плакати хотілось від 
безсилля і від виду цього помираючого шедевру. Чому можновладці махнули рукою на цю галузь - невідомо. Дуже гарний храм,дуже гарні статуї,дуже гарна алея до замку. А от передати словами який насправді Підгорецький замок я не зможу,бо це треба побачити.
Ніякі слова не зможуть описати чудове спорудження,яке стільки пережило. Все там було гарне і гармонійне,все справило на мене сильне враження. Дійсно варто туди поїхати і не раз,бо туди захочеться повернутись,що ми і зробили згодом,коли їхали до Львова. Дітям,правда,було не так цікаво,але вони стійко ходили скрізь з нами. Людей дуже мало,
ніхто не штовхається,не лізе поперед тебе-можна сповна насолодитись краєвидами. Варто спуститись трохи вниз і побачити садок,що зберігся ще з тих часів. Чудернацькі дерева…Може,саме я так сприйняла все побачене,але до сих пір всередині щось не відпускає. Хоча була там вже два рази,але знову хочеться туди гайнути.
                                           О  Л  Е  С  Ь  К  О.

  Ще по программі у нас був Олесько ,який зовсім близенько від Підгірців. Теж великого
враження не справив. На відміну від Підгорецького замку,тут все гарно,чисто,доглянуто,
багато людей,наречених. Більш менш добре враження залишає внутрішній стан замку. Варто прогулятись парком. Ми були там влітку,а от взимку там, мабудь, не дуже весело.